До Верховної Ради внесено ще один законопроект, спрямований на розбудову партнерських взаємовідносин навчальних закладів і Церкви (релігійних організацій).

Законодавча ініціатива зареєстрована в парламенті 25 липня 2013 року під № 3026 Представником Президента у Верховній Раді Юрієм Мірошниченком, повідомляє Інститут релігійної свободи

Слід зауважити, що текст нового проекту за єдиним виключенням тотожній законопроекту № 2340а, внесеного 18 червня самим автором разом із колегою по фракції Ганною Герман (Партія регіонів). Нагадаємо, що той проект попередньо узгоджувався з представниками конфесій, які увійшли до складу робочої групи разом із фахівцями парламенту та експертами.

На відміну від нього, законопроект № 3026 хоча і зберігає ті самі поправки до комплексу освітніх законів, проте має іншу структуру. Це обумовлено зміною профільного комітету Верховної Ради, який буде готувати висновок до першого читання та, у разі прийняття законопроекту, готувати поправки до розгляду у другому читанні. Якщо стосовно першого законопроекту головним визначено Комітет з питань культури і духовності, то нову законодавчу ініціативу розглядатиме Комітет з питань науки і освіти на чолі з Лілією Гриневич (ВО «Батьківщина»).

Окрім цього, у наново поданому законопроекті відсутнє доповнення до статті 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Ці положення уточнювали принцип відокремлення школи і церкви наступним чином: “Взаємовідносини церкви (релігійних організацій) з державою будуються на партнерських засадах з метою забезпечення та реалізації права людини на свободу світогляду і віросповідання в усіх сферах суспільного життя, здійснення виховної та спільної просвітницької діяльності, соціальної роботи, консолідації українського суспільства, збереження та примноження його традиційної релігійної культури, релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України”. 

Решта доповнень і формулювань жодним чином не відрізняються від законопроекту № 2340а. Зокрема, вносяться зміни до Законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про позашкільну освіту», Закону України «Про загальну середню освіту», «Про вищу освіту» та доповнюється стаття 6 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Нагадаємо, що 10 квітня 2013 року члени Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій зустрілись з керівництвом і членами Комітету культури і духовності та Комітету науки і освіти. Було досягнуто домовленостей про системний діалог та співпрацю парламенту з релігійною спільнотою у сфері законодавчого забезпечення свободи віросповідання та діяльності релігійних організацій.

 

Конституція України

Стаття 9. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стаття 15. Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної

та ідеологічної багатоманітності.

Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова. Цензура заборонена.

Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 23. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

 Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.

{Офіційне тлумачення положення частини другої статті 34 див. в Рішенні Конституційного Суду № 2-рп/2012 від 20.01.2012}

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Стаття 35. Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова.

Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

Стаття 43. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

 

Про освіту

Освіта – основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.
Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.
Освіта в Україні грунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.


Стаття 3. Право громадян України на освіту
1. Громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров'я, місця проживання та інших обставин. Це право забезпечується:
розгалуженою мережею навчальних закладів, заснованих на державній та інших формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти;
відкритим характером навчальних закладів, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина;


Стаття 4. Державна політика в галузі освіти
1. Україна визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства.
Стаття 6. Основні принципи освіти

 Основними принципами освіти в Україні є:
доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;
рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;
гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;
органічний зв'язок із світовою та національною історією, культурою, традиціями;
незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій;
науковий, світський характер освіти;
інтеграція з наукою і виробництвом;
взаємозв'язок з освітою інших країн;
гнучкість і прогностичність системи освіти;
єдність і наступність системи освіти;
безперервність і різноманітність освіти;
поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.


Стаття 8. Навчально-виховний процес і громадсько-політична діяльність у навчальних закладах
1. Навчально-виховний процес у навчальних закладах є вільним від втручання політичних партій, громадських, релігійних організацій.
2. Залучення учнів, студентів до участі в політичних акціях і релігійних заходах під час навчально-виховного процесу не допускається.

 3. Належність особи до будь-якої політичної партії, громадської, релігійної організації, що діють відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ), не є перешкодою для її участі в навчально-виховному процесі.


Стаття 9. Навчальні заклади і церква (релігійні організації)
Навчальні заклади в Україні незалежно від форм власності відокремлені від церкви (релігійних організацій), мають світський характер, крім навчальних закладів, заснованих релігійними організаціями.


Стаття 55. Права педагогічних та науково-педагогічних працівників
1. Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право на:
захист професійної честі, гідності;
вільний вибір форм, методів, засобів навчання, виявлення педагогічної ініціативи;

Стаття 56. Обов'язки педагогічних та науково-педагогічних працівників
Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов'язані:
постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру;
забезпечувати умови для засвоєння вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, стажистами, клінічними ординаторами, аспірантами навчальних програм на рівні обов'язкових вимог щодо змісту, рівня та обсягу освіти, сприяти розвиткові здібностей дітей, учнів, студентів;
настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей;
виховувати у дітей та молоді повагу до батьків, жінки, старших за віком, народних традицій та звичаїв, національних, історичних, культурних цінностей України, її державного і соціального устрою, дбайливе ставлення до історико-культурного та природного середовища країни;
готувати учнів та студентів до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;
додержувати педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини, учня, студента;
захищати дітей, молодь від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігати вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам.


Стаття 65. Міжнародні договори
Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про освіту, то застосовуються правила міжнародного договору.


Стаття 51. Права вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів доступ до інформації в усіх галузях знань;


Всеобщая декларация прав человека

Принята и провозглашена в резолюции 217 A (III)
Генеральной Ассамблеи от 10 декабря 1948 года


Статья 7
Все люди равны перед законом и имеют право, без всякого различия, на равную защиту закона. Все люди имеют право на равную защиту от какой бы то ни было дискриминации, нарушающей настоящую Декларацию, и от какого бы то ни было подстрекательства к такой дискриминации.
Статья 18
Каждый человек имеет право на свободу мысли, совести и религии; это право включает свободу менять свою религию или убеждения и свободу исповедовать свою религию или убеждения как единолично, так и сообща с другими, публичным или частным порядком в учении, богослужении и выполнении религиозных и ритуальных порядков.
Статья 19
Каждый человек имеет право на свободу убеждений и на свободное выражение их; это право включает свободу беспрепятственно придерживаться своих убеждений и свободу искать, получать и распространять информацию и идеи любыми средствами и независимо от государственных границ.
Статья 26
1. Каждый человек имеет право на образование. Образование должно быть бесплатным по меньшей мере в том, что касается начального и общего образования. Начальное образование должно быть обязательным. Техническое и профессиональное образование должно быть общедоступным, и высшее образование должно быть одинаково доступным для всех на основе способностей каждого.
2. Образование должно быть направлено к полному развитию человеческой личности и к увеличению уважения к правам человека и основным свободам. Образование должно содействовать взаимопониманию, терпимости и дружбе между всеми народами, расовыми и религиозными группами и должно содействовать деятельности Организации Объединенных Наций по поддержанию мира.
Статья 28
Каждый человек имеет право на социальный и международный порядок, при котором права и свободы, изложенные в настоящей Декларации, могут быть полностью осуществлены.

 

Публікації документа

Голос України

від 10.12.2008

№ 236

Урядовий кур'єр

від 10.12.2008

№ 232

 Конвенція 
         про захист прав людини і основоположних свобод
Рада Європи; Конвенція, Міжнародний документ від 04.11.1950
Конвенцію ратифіковано Законом 
             N 475/97-ВР (
475/97-ВР ) від 17.07.97 }
 

Стаття 9
Свобода думки, совісті і релігії
1. Кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно.
2. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Стаття 10
Свобода вираження поглядів
1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Стаття 14
Заборона дискримінації
Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою – статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Стаття 2 Першого протоколу
Право на освіту
Нікому не може бути відмовлено у праві на освіту. Держава при виконанні будь-яких функцій, узятих нею на себе в галузі освіти і навчання, поважає право батьків забезпечувати таку освіту і навчання відповідно до їхніх релігійних і світоглядних переконань.


Конвенція про права дитини
( Конвенцію ратифіковано Постановою ВР
N 789-XII ( 789-12 ) від 27.02.91 )

Стаття 2
1. Держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин.
2. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім'ї.
Стаття 13
1. Дитина має право вільно висловлювати свої думки; це право включає свободу шукати, одержувати і передавати інформацію та ідеї будь-якого роду незалежно від кордонів в усній, письмовій чи друкованій формі, у формі творів мистецтва чи за допомогою інших засобів на вибір дитини.
2. Здійснення цього права може зазнавати деяких обмежень, проте ними можуть бути лише ті обмеження, які передбачені законом і необхідні:
а) для поваги прав і репутації інших осіб; або
b) для охорони державної безпеки, громадського порядку (order public), або здоров'я, або моралі населення.
Стаття 14
1. Держави-учасниці поважають право дитини на свободу думки, совісті та релігії.
2. Держави-учасниці поважають права та обов'язки батьків і у відповідних випадках законних опікунів керувати дитиною в здійсненні її права методом, що відповідає здібностям дитини, які розвиваються.
3. Свобода дотримуватися своєї релігії або віри може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом і необхідні для охорони державної безпеки, громадського порядку, моралі та здоров'я населення або захисту основних прав і свобод інших осіб.
Стаття 17
Держави-учасниці визнають важливу роль засобів масової інформації і забезпечують, щоб дитина мала доступ до інформації і матеріалів із різних національних і міжнародних джерел, особливо до таких інформації і матеріалів, які спрямовані на сприяння соціальному, духовному і моральному благополуччю, а також здоровому фізичному і психічному розвитку дитини. 3 цією метою Держави-учасниці:
а) сприяють засобам масової інформації у поширенні інформації і матеріалів, корисних для дитини в соціальному і культурному відношеннях та в дусі статті 29;
b) сприяють міжнародному співробітництву в галузі підготовки, обміну та поширення такої інформації і матеріалів, що надходять із різних культурних, національних і міжнародних джерел;
с) прияють виданню і розповсюдженню дитячої літератури;
d) сприяють засобам масової інформації у приділенні особливої уваги мовним потребам дитини, яка належить до якої-небудь групи меншостей або до корінного населення;
е) сприяють розробці належних принципів захисту дитини від інформації і матеріалів, що завдають шкоди її благополуччю, враховуючи положення статей 13 і 18.
Стаття 29
1. Держави-учасниці погоджуються щодо того, що освіта дитини має бути спрямована на:
а) розвиток особи, талантів, розумових і фізичних здібностей дитини в найповнішому обсязі;
b) виховання поваги до прав людини та основних свобод, а також принципів, проголошених у Статуті Організації Об'єднаних Націй;
с) виховання поваги до батьків дитини, її культурної самобутності, мови і національних цінностей країни, в якій дитина проживає, країни її походження та до цивілізацій, відмінних від її власної;
d) підготовку дитини до свідомого життя у вільному суспільстві в дусі розуміння, миру, терпимості, рівноправності чоловіків і жінок та дружби між усіма народами, етнічними, національними і релігійними групами, а також особами з корінного населення;
е) виховання поваги до навколишньої природи.
Стаття 30
У таких державах, де існують етнічні, релігійні або мовні меншості чи особи з числа корінного населення, дитині, яка належить до таких меншостей чи корінного населення, не може бути відмовлено в праві спільно з іншими членами її групи користуватися своєю культурою, сповідати свою релігію і виконувати її обряди, а також користуватися рідною мовою.

 

Декларация прав ребенка
20 ноября 1959 года*


Принцип 2
Ребенку законом и другими средствами должна быть обеспечена специальная защита и предоставлены возможности и благоприятные условия, которые позволяли бы ему развиваться физически, умственно, нравственно, духовно и в социальном отношении здоровым и нормальным путем и в условиях свободы и достоинства. При издании с этой целью законов главным соображением должно быть наилучшее обеспечение интересов ребенка.

Принцип 7
Ребенок имеет право на получение образования, которое должно быть бесплатным и обязательным, по крайней мере на начальных стадиях. Ему должно даваться образование, которое способствовало бы его общему культурному развитию и благодаря которому он мог бы, на основе равенства возможностей, развить свои способности и личное суждение, а также сознание моральной и социальной ответственности и стать полезным членом общества.
Наилучшее обеспечение интересов ребенка должно быть руководящим принципом для тех, на ком лежит ответственность за его образование и обучение; эта ответственность лежит прежде всего на его родителях.
Ребенку должна быть обеспечена полная возможность игр и развлечений, которые были бы направлены на цели, преследуемые образованием; общество и органы публичной власти должны прилагать усилия к тому, чтобы способствовать осуществлению указанного права.

Принцип 10
Ребенок должен ограждаться от практики, которая может поощрять расовую, религиозную или какую-либо иную форму дискриминации. Он должен воспитываться в духе взаимопонимания, терпимости, дружбы между народами, мира и всеобщего братства, а также в полном сознании, что его энергия и способности должны посвящаться служению на пользу других людей.

 
 

Резолюция 36/55 Генеральной Ассамблеи ООН*

Декларация о ликвидации всех форм нетерпимости и дискриминации на основе религии или убеждений

                       25 ноября 1981 г.

 

     Генеральная Ассамблея,

     принимая во   внимание, что, согласно одному из основных принципов Устава Организации Объединенных Наций ( 995_010 ), достоинство и равенство присущи каждому человеку и что все государства-члены   обязались   предпринимать   совместные   и самостоятельные   действия   в   сотрудничестве   с   Организацией Объединенных Наций для содействия и поощрения всеобщего уважения и соблюдения прав человека и основных свобод для всех, без различия расы, пола, языка или религии,

     принимая во   внимание,   что во Всеобщей декларации прав человека ( 995_015 ) и в Международных пактах о правах человека ( 995_042, 995_043 ) провозглашаются принципы недискриминации и равенства перед законом и право на свободу мысли, совести, религии или убеждений,

     принимая во внимание, что игнорирование и нарушение прав человека и основных свобод, в частности права на свободу мысли, совести, религии или убеждений любого рода, являются прямо или косвенно причиной войн и тяжелых страданий человечества, особенно когда они служат   средством   иностранного   вмешательства   во внутренние   дела   других государств и приводят к разжиганию ненависти между народами и государствами,

   принимая во внимание, что религия или убеждения являются для каждого, кто их придерживается, одним из основных элементов его понимания жизни и что свободу религии или убеждений следует полностью соблюдать и гарантировать,

     считая важным содействовать пониманию, терпимости и уважению в вопросах свободы религии и убеждений и добиваться недопущения использования религии или убеждений в целях, несовместимых с Уставом,   другими   соответствующими   документами   Организации Объединенных Наций и с целями и принципами настоящей Декларации,

     будучи убеждена в том, что свобода религии или убеждений должна   также содействовать достижению целей всеобщего мира, социальной справедливости и дружбы между народами и ликвидации идеологий и практики колониализма и расовой дискриминации,

     отмечая с удовлетворением принятие нескольких и вступление в силу некоторых конвенций, под эгидой Организации Объединенных Наций и специализированных учреждений, о ликвидации различных форм дискриминации,

     будучи обеспокоена проявлениями нетерпимости   и   наличием дискриминации   в   вопросах   религии   или убеждений, все еще наблюдающимися в некоторых районах мира,

     преисполненная решимости   принять все необходимые меры к скорейшей ликвидации такой нетерпимости во всех ее формах и проявлениях и предупреждать дискриминацию на основе религии или убеждений и бороться с ней,

     провозглашает настоящую Декларацию о ликвидации всех форм нетерпимости и дискриминации на основе религии или убеждений:

 

Статья 1

     1. Каждый человек имеет право на свободу мысли, совести и религии. Это право включает свободу иметь религию или убеждения любого рода по своему выбору и свободу исповедовать свою религию и выражать убеждения как единолично, так и сообща с другими, публичным или частным порядком, в отправлении культа, выполнении религиозных и ритуальных обрядов и учений.

     2. Никто не должен подвергаться принуждению, умаляющему его свободу иметь религию или убеждения по своему выбору.

     3. Свобода исповедовать религию или   выражать   убеждения подлежит лишь ограничениям, установленным законом и необходимым для охраны общественной безопасности, порядка, здоровья и морали, равно как и основных прав и свобод других лиц.

 Статья 2

     1. Никто не должен подвергаться дискриминации на основе религии или убеждений со стороны любого государства, учреждения, группы лиц или отдельных лиц.

     2. В целях настоящей Декларации выражение "нетерпимость и дискриминация на основе религии или убеждений" означает любое различие, исключение, ограничение или предпочтение, основанное на религии или убеждениях и имеющее целью или следствием уничтожение или умаление признания, пользования или осуществления на основе равенства прав человека и основных свобод.

 Статья 3

     Дискриминация людей на основе религии или убеждений является оскорблением достоинства человеческой личности   и   отрицанием принципов Устава Организации Объединенных Наций и осуждается как нарушение прав человека и основных свобод, провозглашенных во Всеобщей   декларации   прав человека и подробно изложенных в Международных пактах о правах человека, и как препятствие для дружественных и мирных отношений между государствами.

 Статья 4

     1. Все государства должны принимать эффективные меры для предупреждения и ликвидации дискриминации на основе религии или убеждений в признании, осуществлении и реализации прав человека и основных свобод во всех областях гражданской, экономической, политической, социальной и культурной жизни.

     2. Все государства прилагают все усилия по принятию или отмене законодательства, когда это необходимо, для запрещения любой подобной дискриминации, а   также   для   принятия   всех соответствующих мер по борьбе против нетерпимости на основе религии или иных убеждений в данной области.                    

Статья 5

     1. Родители или, в соответствующих случаях, законные опекуны ребенка имеют право определять образ жизни в рамках семьи в соответствии со своей религией или убеждениями, а также исходя из нравственного воспитания, которое, по их мнению, должен получить ребенок.

     2. Каждый ребенок имеет право на доступ к образованию в области религии или убеждений в соответствии с желаниями его родителей или, в соответствующих случаях, законных опекунов и не принуждается к обучению в области религии или убеждений вопреки желаниям его родителей или законных опекунов, причем руководящим принципом являются интересы ребенка.

     3. Ребенок ограждается от любой формы дискриминации на основе религии или убеждений. Он должен воспитываться в духе понимания, терпимости, дружбы между народами, мира и всеобщего братства, уважения к свободе религии или убеждений других людей, а также с полным осознанием того, что его энергия и способности должны быть посвящены служению на благо других людей.

     4. Если ребенок не находится на попечении своих родителей или законных опекунов, то принимаются должным образом во внимание выражаемая ими воля или любые проявления их воли в вопросах религии или убеждений, причем руководящим принципом являются интересы ребенка.

     5. Практика религии или убеждений, в которых воспитывается ребенок,   не должна наносить ущерба ни его физическому или умственному здоровью, ни его полному развитию, с соблюдением пункта 3 статьи 1 настоящей Декларации.

 Статья 6

     В соответствии   со   статьей 1 настоящей Декларации и с соблюдением положений пункта 3 статьи 1 право на свободу мысли, совести, религии или убеждений включает, в частности, следующие свободы:

     a) отправлять культы или собираться в связи с религией или  убеждениями и создавать и содержать места для этих целей;

     b) создавать и содержать соответствующие благотворительные  или гуманитарные учреждения;

     c) производить, приобретать и использовать в соответствующем  объеме необходимые предметы и материалы, связанные с религиозными обрядами или обычаями или убеждениями;

     d) писать,   выпускать и распространять соответствующие  публикации в этих областях;

     e) вести преподавание по вопросам религии или убеждений в   местах, подходящих для этой цели;

     f) испрашивать и получать от отдельных лиц и организаций   добровольные финансовые и иные пожертвования;

     g) готовить, назначать, избирать или назначать по праву  наследования   соответствующих   руководителей   согласно  потребностям и нормам той или иной религии или убеждений;

     h) соблюдать дни отдыха и отмечать праздники и отправлять обряды в   соответствии с предписаниями  религии и убеждениями;

     i) устанавливать и поддерживать связи с отдельными лицами и общинами в области религии и убеждений на национальном и международном уровнях.                         

Статья 7

     Права и свободы, провозглашенные в настоящей Декларации, предоставляются в национальном законодательстве таким образом, чтобы каждый человек мог пользоваться такими правами и свободами на практике.                        

Статья 8

     Ничто в настоящей Декларации не должно истолковываться в смысле ограничения или отхода от любого права, как оно определено во Всеобщей декларации прав человека и в Международных пактах о правах человека.

-------------------------

     Принята без голосования.

     Организация Объединенных Наций. Генеральная Ассамблея.

     Официальные отчеты. Тридцать шестая сессия.

     - Дополнение N 51 (А/36/51). - С. 231-233.

     Напечатано:

     "СССР и международное сотрудничество

     в области прав человека. Документы и материалы",

     М., "Международные отношения", 1989 г.


 
 

Украинское законодательство о свободе совести и религии


Українське законодавство:

Конституція України;

Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації";

Закон України "Про альтернативну (невійськову) службу";

Закон України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу".

Укази та розпорядження Президента України:

Указ Президента України  "Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна";

Розпорядження Президента України "Про повернення релігійним організаціям культового майна";

Указ Президента України "Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій";

Указ Президента України "Питання Міністерства юстиції України";

Розпорядження Президента України "Про заходи щодо реалізації державної політики у сфері міжнаціональних відносин, релігій і церкви";

Указ Президента України „Про невідкладні заходи щодо розвитку міста Києва”.

Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України:

Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження нормативно-правових актів щодо застосування Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу";

Постанова Кабінету Міністрів України "Про використання культових споруд – визначних пам'яток архітектури, які не підлягають передачі у постійне користування релігійним організаціям";

Постанова Кабінету Міністрів України "Про умови передачі культових будівель – визначних пам'яток архітектури релігійним організаціям";

Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про перспективний план невідкладних заходів щодо остаточного подолання негативних наслідків політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій";

Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типового договору про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю";

Доручення Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2007 р. №33838/4/1-07 „План заходів з реалізації положень Протоколу ХІІІ засідання Змішаної Українсько-Угорської Комісії з питань забезпечення прав національних меншин”.

Міжнародне законодавство Декларації, пакти, інші акти, що стосуються прав людини, прийняті Організацією Об'єднаних Націй та її структурами:

Загальна декларація прав людини прийнята і проголошена резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р.;

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права  прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН у Нью-Йорку 16 грудня 1966 р.;

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права  прийнятий  Генеральною Асамблеєю ООН у Нью-Йорку 16 грудня 1966 р.;

Декларація про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на підставі релігії чи переконань проголошена резолюцією 36/55 Генеральної Асамблеї ООН від 25 листопада 1981 р.;

Декларація про права осіб, які належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин прийнята резолюцією 47/135 Генеральної Асамблеї ООН від 18 грудня 1992 р.;

Права осіб, які належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин резолюція Комісії з прав людини ООН 1995/24 від 3 березня 1995 р.;

Декларація принципів толерантності прийнята в Парижі на двадцять восьмій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО 25 жовтня –16 листопада 1995 р.

Документи з прав і свобод людини, прийняті Радою Європи та ОБСЄ:

Конвенція про захист прав людини і основних свобод підписана державами-членами Ради Європи у Римі 4 листопада 1950 р.;

Протокол № 12 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод підписаний державами-членами Ради Європи у Римі 4 листопада 2000 р.;

Підсумковий документ Віденської зустрічі держав-учасниць Наради з безпеки і співробітництва в Європі від 15 січня 1989 р. (витяг);

Паризька хартія для нової Європи підписана керівниками 32 держав Європи, США і Канади 21 листопада 1990 р.;

Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи 1255 (1995) про захист прав національних меншин;

Висновок № 190 (1995) Парламентської Асамблеї Ради Європи щодо вступу України до  Ради Європи від 26 вересня 1995 р.;

Резолюція  № 1466 (2005) Парламентської Асамблеї Ради Європи про виконання обов’язків та зобов’язань Україною від 5 жовтня 2005 р. (витяг).

 

 

 

 

 

 

 

 

Снова отклонен законопроект (No. 2729)

«Про внесення змін до деяких законів України»

(щодо заснування релігійними організаціями навчальних закладів)

(Источник:  Институт религиозной свободы www.irs.in.ua )

  1. 1. Статья об отклонении законопроекта 9 декабря 2009 г.

http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=486%3A1&catid=34%3Aua&Itemid=61&lang=uk

  1. 2. Текст законопроекта

http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=111%3A1&catid=41%3Apl&Itemid=68&lang=ru

Страница 1 из 2

Внимание! Использование и переиздание материала, размещенного на данном сайте, разрешается только при указании следующей ссылки: «Материал предоставлен Центром просветительских программ Международной ассоциации христианских школ www.acsi.org.ua».  Кроме того нужно указать Ф.И.О авторов статей, книг и творческих работ.

Ваше предложение по улучшению сайта

эл. почта:
Тема:
Текст письма:
Укажите пропущенную цифру: 1 .. 3 4 5